Сьогодні  громада нашого села святкувала День козацтва. В червні народився засновник села Сурсько-Михайлівка Микита Леотійович Корж. Споконвіку Україна пишалася своїми козаками, які любили її як неньку. На нашому святі були присутні поважні гості:

Левченко Геннадій Валентинович – голова Солонянської державної адміністрації.

 Мяснікова Людмила Миколаївна – голова Солонянської районної ради,

Лазько Олексій Миколайович – директор інституту Україніки та письменник-перекладач Заславський Семен Абрамович.

Чумак Геннадій Іванович – отаман Єкатеринославського Козачого Війська.

Цимбал Валентин Васильович – суддя Славного Війська Запорізького Низового, ініціатор встановлення Поклонного хреста і хреста на могилі М. Коржа.

Локотков Олександр Іванович – журналіст, перекладач, автор великого доробку про козацтво.

Шевченко Анатолій Дмитрович – хорунжий Славного Війська Запорізького Низового.

Корж Володимир – керівник громадської організації «Відродження пам’яті М.Коржа », прямий нащадок нашого земляка Коржа М.Л.

Сьогодні свято нас зустріне,

Сьогодні все козацтво тут

І на майдані радість лине,

Бо козаки зібрались в гурт.

Дозвольте, браття, візьмемось за руки

Для цього в нас ще вистачає сил

І не забудем козаків науки

І не забудем ми козацький пил.

         Як дослідили наші учні-краєзнавці під керівництвом вчителя історії Біжко І.М. , Микита Леонтійович  Корж (1731-1835) – особа історична. Він автор унікального твору «Устное повествование бывшаго запорожца, жителя Екатеринославской губернии и уезда, селения Михайловки Никиты Леонтьевича Коржа», який використовують практично всі дослідники Запорізької Січі. М.Л. Корж прожив довге життя – 104 роки, залишив багато численне потомство – 7 синів та 4 дочки. Його нащадки і зараз живуть на Дніпропетровщині, і навіть в селі Сурсько-Михайлівці.

        Першоджерела свідчать, що майже півстоліття прожив Микита Леонтійович в с. Михайлівка, односельці знали його як людину глибоко віруючу, чесну і чуйну, за що дуже поважали. Його вважали «характерником», мало не безсмертним, і він по праву заслужив свій спокій. Але особистість колишнього запорожця завжди була оточена якоїсь таємничістю. Говорили, що М. Корж, будучи довіреною особою Кошового отамана П. Калнишевського, за його розпорядженням таємно вивіз більшу частину запорізької скарбниці і церковних реліквій Січового храму Св. Покрови, «обморочів» генерала Текелія і всіх його штабних офіцерів.

         Микита Корж помер на 105-му році життя в жовтні 1835 року в рідному селі Сурсько-Михайлівці, збираючи гроші на будову нового храму. Вдячні односельці побудували новий храм та з великими почестями поховали засновника села в усипальні при храмі під вівтарем.

      Сто років могилу ніхто не чіпав. Завжди горіла лампадка у склепі в пам’ять про видатного запоріжця. А в 1935 році, коли почалися гоніння на церкви, храм зруйнували. Кажуть, що не давав спокою більшовикам золотий хрест, що поклали односельці в гроб Микиті Коржу. Церкву зруйнували, над могилою Коржа наглумились.

       В 1935 році в Сурсько-Михайлівській церкві первоверховних апостолів Петра і Павла служив священиком отець Дмитро (Тяпочкін) .Отця|батька| Дмитра не було при погромі церкви у 1935 році. З ризиком про донос і арешт, він зібрав останки Н.Л. Коржа і перепоховав на старому запорізькому цвинтарі.

       В червні 2010 року на могилі козака-січовика, засновника нашого села Микити Коржа було встановлено хрест. Ця подія стала визначною для нашого села. А в жовтні 2010 року 

в центрі села було відкрито пам'ятний знак – Поклонний Хрест і меморіальні дошки засновнику села – козаку Микиті Коржу та священнику Серафиму Тяпочкіну, який зберіг та перепоховав його останки, викинуті з могили працівниками НКВС в 30-ті рр.