Історія розвитку освіти на селі

         На час відкриття школи село Сурсько – Михайлівка, засноване козаком Запорізької Січі Яковом Качаловим, було типовим середньовічним селом. В заснованому зимовнику Яків Качалов помістив свого прийомного сина Микиту, прозваного Коржем. В роки кріпосництва Микита Корж і його однодумці добилися того, що село одержало статус “вільного” від кріпосницької панщини. На територію благодатної землі по річці Сурі прибували мешканці козацьких родин Кодаків, Діївки, Тернівки.

         Населення зростало, потреба у начанні дітей була нагальною. Виникли приватні школи. Таких шкіл у селі було небагато. Переважали інші заклади, такі, як церква, корчма і т.п. Життя вимагало удосконалення освітнього рівня. Прогресивна інтелегенція ставила питання про надання світської освіти дітям. На вимоги громадськості царизм пішов на уступки і дозволив опікати культурно-освітню роботу Земським управлінням, які були під контролем губернаторів. В 1890 році Катеринославське Земство розпочало будівництво школи на чотири класи. В 1893 році 1 вересня було відкрито школу.

        Чотирикласна Міністерська школа навчала переважно дітей багатих людей. В ній навчалося лише 80 дітей.

Учні цієї школи Нечипоренко Іван Євтихієвич, Григор’єв Михайло Григорович, Гладкий Михайло Петрович, Журавель Митрофан Григорович, Панченко Федосій Павлович (в залишених спогадах) розповідали, що першим завідувачем школи був Гришков Олексій Маркович до самого початку революції 1917 року. Перед революцією в 1917 році в школі було відкрито ще два класи - п’ятий і шостий.

        Першими вчителями були сестри Кондрат’єви: Ганна Іванівна та Наталія Іванівна, Якименко Григорій Хомич, Глінська Надія Михайлівна, Соколенко Йосип Омел’янович, Рибалка Яків Якович, Біжко Митрофан Андрійович, який був завідувачем школи після Гришкова О.М., Пініцин Михайло Олександрович. Пилипенко Іван Овдійович. Перед початком першої світової війни Земство в 1914 році завершило будівництво ще однієї школи (на північній околиці села, по народному прозваної Байраком). В цій школі працювали завідуючими в післявоєнний час Дашкевич Григорій Трохимович, Василенко Іван Митрофанович, Павленко Іван Прокопович.

         Закінчилася революція і громадянська війна. Встановлювалось мирне життя, налагоджувалось сільськогосподарське і промислове виробництво. Потреба в освіті народу була невідкладною. Навчати треба було не тільки дітей, а й старших, що не мали освіти. Із спогадів Нечипоренка Івана Євтихієвича:”Зовсім іншим було наше дитинство. Хоч у 1893 році відкрилась трикласна школа, але не всі діти мали змогу в ній навчатися. В нашій сім’ї із шести вчився тільки я. Чотири сестри так і залишились неписьменними”. Такі спогади непоодинокі. На околиці півдня в 1928 році була збудована ще одна початкова школа, яка згодом перетворилася на восьмирічну. Першим завідуючим цієї школи був Сільвестров Олександр Павлович. Семирічна школа збудована в 1893 році, в 1936 році була переведена в середню. Перший випуск якої був у 1939 році.

       Матеріальна база школи не відповідала вимогам часу. Колгосп ім.Леніна, головою якого тоді був Олексій Григорович Жиган, в селі Ленінське збудував школу на чотири класи в 1957 році. В 1958 році рішенням райвиконкому при ініціативі Журавля Миколи Митрофановича, який тоді працював заступником голови райвиконкому, з балансу відділу культури середній школі було передано приміщення сільського клубу, яке було переобладнане на спортивний зал і майстерню. І все ж школа працювала в три зміни, бо не вистачало класних кімнат. Назустріч освітянам пішло правління колгоспу “Комуніст”, утвореного в 1959 році з колгоспів ім.Карла Маркса та ім.Леніна. Керівником об’єднаного колгоспу був Савченко Іван Дем’янович. Ось він і взяв на свої плечі будівництво приміщення на сім класних кімнат, а силами вчителів та учнів прибудовано до колишнього волосного клубу три класні кімнати.          

      Завершене в 1962 році будівництво дало можливість перейти на навчання в одну зміну. В 70-х роках цей же колгосп, очолюваний вже Кайстром Петром Серафимовичем збудував для школи їдальню, а завершив її обладнання наступний голова колгоспу Савченко Борис Іванович. Школа виховала, навчила тисячі молодих людей. До війни 1941 року було здійснено три випуски учнів середньої школи. З нападом німецьких фашистів на нашу державу навчання припинилося і в шкільному приміщенні німці розмістили госпіталь. Після звільнення села від німецько-фашистських загарбників в 1943 році школа розпочала навчання і в 1946 році був перший післявоєнний випуск учнів з середньою освітою, а також із семирічною. Середню освіту одержали 7 учнів, це вже були дорослі люди.

       З 1939 по 1998 роки школа здійснила 56 випусків учнів з середньою освітою. Школа вивчила, виховала сотні, тисячі видатних людей нашої держави. Ми маємо трьох генералів (Юрко П.М., Шеремет О.П., Дашкевич В.Г.), двох письменників Якименко Г.Т., Гладченко О.Т., вісім чоловік - наукові працівники, що мають наукові звання різних ступенів (Лавриненко, Дирда, Митрофанова, Сітало, Бардадим, Пругло, Онищенко, Савченко), кавалер трьох орденів Слави - Гаркуша М.В.

        960 чоловік колишніх наших учнів, з села 837 чоловік брали участь у війні 1941-1945 рр. 429 не повернулись з війни, 265 чол. померли після війни. За роки існування школи сотні чоловік були вчителями. Вихователями, техпрацівниками. По різному склалася доля вчителів – керівників.

        Після звільнення села від німців з 1943 два роки директором середньої школи був Дашкевич Герасим Трохимович, завуч – Корчага; чотири роки був директором Нестеров Василь Титович, завуч – Лінський; два роки – Павленко Іван Прокопович, завуч – Синяк; три роки Коплін Іван Васильович, завуч – Синяк; сім років Кирпань Павло Михайлович, завуч – Синяк; двадцять три роки Журавель Микола Митрофанович, завуч – Павленко Іван Прокопович, Кирпань Антоніна Іванівна, Твердохліб Василь Якович, Престинська Любов Іванівна; дев’ять років Хуртіна Лариса Єгорівна, завуч – Чичкань Віра Яківна, Лісна Тетяна Федорівна, чотирнадцять років працювала директором Шевченко Валентина Олександрівна, завуч – Чичкань Віра Яківна, Лісна Тетяна Федорівна, Анутдінова Ніна Леонідівна, Кравченко Людмила Іванівна, Колєсник Тетяна Володимирівна, Дробот Людмила Іванівна.  

       З 2010 року директором працює Колєсник Володимир Володимирович, завуч – Дробот Л.І., Кравченко Л.І. Повертаючись назад в історію необхідно сказати, що з 1935 по 1941 роки в середній школі працювали директором Чорнобривець Яків Хомич, завуч – Малієнко Йосип Юхимович. Ось така статистика,така правда.

        Але було б не справедливо назвати лише керівний склад педагогів, нічого не сказавши про рядових вчителів, адже без них неможливим  було б існування школи. В школі було багато вчителів майстрів своєї справи, відданих меті вчити, виховувати дітей. Багато з них відмінники народної освіти: Нестеров, Синяк, Дмитренко, Захарова. Нагороджені орденом Трудового Червоного Прапора: Павленко, Нечипоренко, Кирпань, Сокур, Носко та ін. Багато з них одержали грамоти Міністерства освіти, райво, школи. Сорок один рік пропрацював у школах села Дашкевич Григорій Трохимович (1931-1972рр.), інвалід війни, 37 років працювала Кравченко Галина Микитівна, 36 років Нечипоренко, Носко Василь Сергійович, Носко Галина Лук’янівна, Богун Галина Георгіївна, 35 років - Захарова Дар’я Степанівна. Від 10 до 35 років пропрацювали в школах села Павленко Іван Прокопович, Павленко Віра Степанівна, Сітало Поліна Павлівна, Синяк Олександр Іванович, Кирпань Антоніна Іванівна, Юрко Софія Якимівна, Риженко Наталія Архипівна, Убоженко Дар’я Олексіївна, Журавель Олександра Григорівна, Скубицька Ніна Олексіївна, Горобець Олександра Андріанівна, Старушенко Лідія Трохимівна, Старушенко Галина Павлівна, Проданчук Петро Васильович, Колєсник Марія Павлівна. Денисенко Тетяна Наумівна, Кирпань Марія Полікарпівна, Луньов Леонід Петрович, Сокур Катерина Миколаївна та інші. Декого з них уже немає серед нас, але пам’ять про них завжди житиме в наших серцях. Вони незримо завжди будуть поруч.

        Як свідчать дані, відчутної плинності кадрів в нашій школі не було, але все ж таки проблема така існувала з різних причин: сімейні обставини, відсутність житла, перехід на вищу посаду. Для того, щоб закріпити кадри було вирішено (особливо в 60-х роках) готувати своїх місцевих вчителів. Колгосп підтримав освітян (голова Савченко І.Д.) і направив на навчання колгоспних степендіатів. Це дало свої плоди. На теперішній час більшість працюючих вчителів  - випускники нашой школи. 

        До 1989 р. навчалось 650 дітей. Школа видала біля 1800 атестатів про середню освіту. З часу коли були введені нагороди (1949 р.) школа видала близько двох десятків золотих, більше сотні срібних медалей, тисячі похвальних грамот по вивченню окремих предметів. Нині в селі одна середня школа, а до 1979 року було чотири: середня, восьмирічна, і дві початкових.

       В 1908 році, за даними архіву, в селі було також чотири школи: церковно-приходська, двокласна, земська, земсько-реміснича. В селі було 682 двори, населення 3972 чоловіки. Чоловіків 2092, жінок - 1880. Нині дворів 1269, в яких проживає населення 2854 чол. Якщо в 1908 році на один двір припадало 6 чол., то в 1998 році на двір припадало трохи більше 2 чоловік.

        Ми пишаємось тим, що школа є зразком працюючих сімейних пар. За час існування середньої школи працювали і працюють подружжя: Чорнобривець Яків Хомич – Голуб Поліна Сергіївна, Синяк Олександр Іванович – Сітало Поліна Павлівна, Нестеров Василь Титович – Дмитренко Ганна Михайлівна, Павленко Іван Прокопович – Павленко Віра Степанівна, Кирпань Павло Михайлович – Кирпань Антоніна Іванівна, Журавель Микола Митрофанович – Журавель Олександра Григорівна, Микитенко Іван Іванович – Микитенко Олена Василівна, Проданчук Петро Васильович – Кравченко Галина Микитівна, Твердохліб Василь Якович – Твердохліб Галина Іларіонівна, Лантух Андрій Сергійович – Лантух Софія Климівна, Носко Василь Сергійович – Носко Галина Лук’янівна, Журавель Микола Васильович – Журавель Варвара Василівна, Ліпський Григорій Іванович – Ліпська Олена Іванівна, Захожий Михайло Кирилович – Захожа Одарка Семенівна, Риженко Анатолій Гаврилович – Риженко Наталія Архипівна, Міщенко Олександр Олексійович – Міщенко Олександра Іванівна, Шевченко Григорій Миколайович – Шевченко Валентина Олександрівна, Колєсник Володимир Володимирович – Колєсник Тетяна Володимирівна. Разом сімейним дуетом працювали директорами шкіл протягом 13 років Журавель М.М. та Журавель О.Г. відповідно в середній та восьмирічній школах.